Українська мова вже має законодавчі гарантії, однак для реальної зміни мовної поведінки суспільства потрібні додаткові інструменти та стимули. Про це заявила перша заступниця голови Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Аліна Шпак під час експертної дискусії Українського безпекового клубу.
Мова як частина державної політики
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності».
Захід організували ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Аналітичну частину дискусії відкрила Аліна Шпак із доповіддю «Державна політика щодо мовного фактору». Вона зазначила, що Україна вже має законодавчу та інституційну основу для захисту державної мови, однак нинішня система не повною мірою забезпечує її поширення у повсякденному житті.
За її словами, частково вирішити проблему могли б окремі законопроєкти, однак вони наразі не стали практичними інструментами державної політики.
При цьому Аліна Шпак наголосила, що мовне законодавство не має на меті втручання у приватне життя громадян. Його основне завдання — забезпечення конституційного права людини отримувати інформацію, освіту та послуги українською мовою.
«Законом запроваджується механізм відповідальності. Це Уповноважений із захисту державної мови, це така сама правозахисна інституція, основний функціонал якої – захищати права громадян на отримання інформації і послуг українською мовою», — сказала Аліна Шпак.
Які проблеми залишаються
За словами Аліни Шпак, законодавчий захист не гарантує автоматичного переходу суспільства на українську. Серед питань, які потребують системної роботи, вона назвала:
- недостатнє фінансування;
- проблеми координації мовної політики;
- вплив законодавства про національні меншини та англійську мову;
- поширення російської мови серед молоді;
- використання російської у сфері неформальних послуг.
Окремий напрям — формування мовного середовища дітей і молоді. На думку Аліни Шпак, воно не обмежується школою чи університетом. Важливу роль відіграють спорт, дозвілля, неформальне навчання та різноманітні послуги.
Наявність україномовного продукту ще не означає його популярності
Як приклад проблеми Аліна Шпак навела книжкову сферу. Законодавство може забезпечити наявність книжок українською мовою, але окреме завдання — сформувати звичку читати їх.
«Мало просто казати людині українську книжку читати. Треба читати книжку українською мовою. Сьогодні закон зробив так, що книжки є українською мовою, але тепер треба зробити, щоб їх почали читати, ті книжки українською мовою», — пояснила вона.
Водночас представниця Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови нагадала про приклади, коли україномовний продукт завойовував аудиторію без додаткового примусу.
Йдеться, зокрема, про український кінодубляж, запроваджений за часів президентства Віктора Ющенка. За словами Аліни Шпак, мультфільм «Тачки» в українському дубляжі став популярнішим серед українських дітей за російську версію. Подібну роль відігравали й україномовні видання популярної літератури, зокрема книжок про Гаррі Поттера.
«Це був дуже важливий крок, зроблений ще за часів президента Ющенка. І цей дубляж українською мовою, коли мультфільм “Тачки” був популярнішим серед українських дітей за російський дубляж, був просто значимим для звичайних дітей», — зазначила Аліна Шпак.
Якою має бути наступна модель
Під час дискусії йшлося про необхідність доповнити систему контролю та відповідальності інструментами, які сприятимуть добровільному вибору української мови.
Йдеться про поєднання:
- державних гарантій;
- чіткої відповідальності;
- достатнього фінансування та координації;
- якісного україномовного продукту;
- доступного українськомовного середовища;
- позитивної мотивації для громадян.
Такий підхід має сприяти тому, щоб українська мова сприймалася не лише як вимога законодавства, а як мова престижу, можливостей та позитивної ідентичності.
За словами Аліни Шпак, Україна вже створила значну частину правової основи для захисту державної мови. Наступним завданням є перехід від формального забезпечення її присутності до створення умов, за яких українська стане природним мовним вибором у повсякденному житті.